Східна Європа: зростання расової дискримінації

Останні роки у країнах Європи спостерігається зростання нападів на мігрантів та біженців з Азії та з африканського континенту. Місцева поліція кваліфікує це іноді як «напади на расовому ґрунті», а інколи просто як хуліганство. Особливої гостроти ця тенденція набула на сході Європи і у Росії, значно зросла расова нетерпимість і в Україні. Цю інформацію нещодавно оприлюднили експерти Всесвітньої правозахисної організації Amnesty International – Міжнародна Амністія. Вони презентували відповідну доповідь про ситуацію в Україні, ознайомивши з нею і представників українського уряду, і громадськість. З цим документом ознайомлено і політиків та чиновників Європейського Союзу, оскільки і у «старій», і у «новій» Європі расистські настрої поширюються високими темпами, - стверджують представники Міжнародної Амністії.

Так, бійки ультраправих молодіжних груп з однолітками з емігрантських кварталів стали звичним явищем у державах Європи. Так само, як і напади та убивства російськими скінхедами мігрантів і біженців з країн Середньої Азії та Закавказзя. В Україні, державі традиційно толерантній, суспільство зустрілося з подібним явищем два – три роки тому. Як каже Директорка програм Міжнародної Амністії в Європі Нікола Дакворт, «Міжнародна Амністія має чималий досвід у боротьбі з поширенням ксенофобії і расизму. Наприклад, ми провели кампанію проти расово обумовлених дій поліції в Іспанії і Франції; проти дискримінації дітей рома у Словаччині; проти підліткової жорстокості у Російській Федерації. Українцям ми готові надати відповідні досвід і методологію».

Неурядові правозахисні організації наводять наступну статистику: упродовж 2007 року в Україні скоєно 60 нападів за расистськими ознаками, унаслідок чого загинуло шестеро осіб. У першому півріччі цього року – тридцять нападів і чотири жертви. Найчастіше, правоохоронці кваліфікують подібні напади як хуліганство, таким чином, уникаючи визнання фактів ксенофобії і расизму; влада взагалі намагається ігнорувати подібні випадки расової нетерпимості, або ж переводить їх у кримінальну площину (у «розробки» між кримінальними або підлітковими групами) - каже представниця Міжнародної Амністії Геза Макґіл:

«Діюче законодавство щодо злочинів на расовому ґрунті використовується в Україні рідко, часто міліція виступає на стороні радикально налаштованих молодиків, таким чином демонструючи власні расистські погляди або ж байдужість до долі людей, які приїхали в Україну за притулком як біженці, наприклад. Тож ми рекомендуємо властям ретельно вести статистику усіх расистських нападів, сприяти інтеграції мігрантів і біженців в українське суспільство і реально боротися з ксенофобією і расизмом. Ми готові допомогти українському урядові, щоб він зміг виконувати відповідні міжнародні зобов‘язання».

Експерти Міжнародної Амністії також закликають Україну визнати наявність расизму і ксенофобії у державі, і активно виступити проти цього. Державний департамент США та Організація з безпеки і співробітництва в Європі у цьому зв”язку просить вжити заходів для запобігання подібних явищ в Україні.

А тим часом, за словами представників Африканського культурного центру, вони бояться вечорами виходити з дому, вони змушені забирати дітей зі шкіл, налякані расистськими проявами у суспільстві: «Це модно – напасти на африканця або вбити африканця. Або ж це комусь вигідно. Взагалі, Україна – расистська держава, тут більшість людей проблемами мігрантів і біженців не переймаються». Щоправда, голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров стверджує, що ксенофобія і расизм у сучасній Україні пов’язані із соціальними проблемами у країні: «Українці бояться, що прибульці заберуть їхню роботу, або ж будуть конкурентами на ринку праці та у бізнесі. Також існує фактор зовнішнього втручання: наші правоохоронці зізнаються, що серед радикально налаштованих молодиків чимало росіян, де ксенофобія, расизм і антисемітизм процвітають за мовчазного сприяння офіційних властей».

Голова представництва міжнародної організації з міграції в Україні Джеффрі Лабовіц вважає, що насправді, ксенофобія і расова нетерпимість – це не лише проблема України. Світ, в якому існують країни багаті і країни бідні, території мирного розвитку і «гарячі точки», змушують мешканців «пекла» шукати долі, виживати в розвинених державах і регіонах. Міграційні процеси рухають з місця мільйони людей, і цей процес навряд чи буде зменшений у найближчі роки. Навпаки, демографи відзначають, що кількість мігрантів у країни Європи, північної Америки збільшуватиметься.

Загалом більшість мігрантів і шукачі притулку з Африки визнають, що расизм – це проблема загальноєвропейського масштабу, яка загрожує їхнім життям і у Києві, і у Берліні, і у Парижі.

FLB - Украина